Все віддамо заради дітей!
Україна, Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Королево, вул. Молодіжна 47

       Ми переконані, що уникнути ранньої шкільної дезадаптації дітей дасть змогу їх здорове виховання, підґрунтям якого є прийняття дітей такими, як вони є, їх підтримка, безумовна любов до них і турбота про них. З огляду на це рекомендуємо батькам правила сімейного виховання.

    Підвищуйте самооцінку дитини:


    •   ставтеся до дитини як до абсолютно самодостатньої особистості, поважайте її. Ваш тон і стиль спілкування з дитиною мають переконувати її, що вона — цінна особистість, повноцінна людина, тому з нею розмовляють шанобливо, без принижень і образ;

    •   виявляйте любов у стосунках з дитиною; якомога зрозуміліше пояснюйте дитині, чого від неї хочете;

    •   уникайте слів «завжди» і «ніколи». «Ти завжди думаєш лише про себе!»; «Ти ніколи не приходиш з вулиці вчасно!» — подібні фрази переконують дитину у невмінні поводитися інак­ше. Ліпше сказати так: «Інколи я відчуваю, що ти забуваєш про інших»; «Я знаю, що ти позбавишся цієї поганої звички і станеш ввічливим (ввічливою), добрим (доброю), люблячим (люблячою) хлопчиком (дівчинкою), що поважає інших»;

    •   учіть дитину компенсувати все те, що принижує її гідність. Тобто допомагайте їй спрямовувати свої зусилля для досягнення успіху у тій сфері, де вона найсильніша — музиці, спорті, образотворчості тощо, щоб дитина могла, наприклад, сказати собі: «Можливо, я не найкраще у групі рахую, проте я дуже гарно співаю»;

    •   виховуйте у дитини впевненість у собі. Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має право на помилку.

    Правильно ставтеся до вчинків дошкільників:

    •   навчайте дітей відповідальності за здійснені вчинки: слід давати дитині можливість зрозуміти скоєне, оцінити його. Обговорюйте лише вчинок і його результат, а не принижуйте гідність дитини чи вказуйте на недоліки особистості;

    •   не вживайте звинувачувальних фраз на кшталт: «Ти набрид!»; «Навіщо ти знову так зробив?». Натомість вживати фрази, з яких випливає ставлення батьків до вчинку, а не до дитини: «Мені неприємно, коли ти і мною розмовляєш»; «Мені боляче, коли сусіди скаржаться на тебе»;

    •   тон, яким проголошується вимога чи заборона, має скоріше дружнім, пояснювальним, ніж примусовим;

    •   оцінюйте не лише вчинки, а й їх мотиви;

    •   не залишайте поза увагою правильні вчинки дитини: заслуговують на схвалення.

    Виважено ставтеся до покарання дитини:

    •   перш ніж карати дитину, завжди вислухайте її пояснення з приводу того, що трапилося, і намагайтеся зрозуміти а вже потім оцінювати її вчинок;

    •   покарання не має бути надмірним і надто тривалим за часом;

    •   не застосовуйте жорстокі фізичні покарання;

    •   пояснюйте дитині, за що її покарано, щоб вона розуміла наслідки своїх дій;

    •   давайте дитині зрозуміти, що ви її любите, що вас не влаштовує не вона сама, а її поведінка.

    Установлюйте довірчі стосунки між усіма членами сім'ї:

    •   не допускайте авторитарного стилю спілкування, власного самоствердження за рахунок дитини, гіперопіки і, навпаки, гіперпротекції та егоцентричного виховання;

    •   не переносьте міжособистісні конфлікти дорослих на взаємини з дитиною;

    •   визнавайте власні помилки у вихованні та відповідно перебудовуйте свої стосунки з дитиною;

    •   ставтеся до дитини як до повноправного члена сім'ї зі своїми обов'язками і правами; розвивайте дитячу відповідальність, виховуйте у дитини вміння турбуватися інших;

    •   даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте свята, бо саме від цього діти старшого дошкільного отримують найбільше радощів;

    •   завжди розмовляйте з дитиною щиро, відверто, подавайте інформацію доступно для неї. Не можна обманювати дитину, лише тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі зрозу­міти щось;

    •   уникайте пустих обіцянок: свої обіцянки дитині потрібно виконувати;

    •   завжди емоційно підтримуйте дитину;

    •   навчайте дитину виражати свій гнів, адже невихлюпнуті назовні почуття агресії можуть завдати шкоди адаптації дити­ни і призвести до різних хворобливих проявів — насамперед психосоматичних (біль у животі, підвищення тиску тощо). Тому дитину потрібно вчити цивілізовано виражати свої почуття протесту, незгоди, роздратування, злості, так само як і почуття провини, сорому, горя, радості.

    Заздалегідь готуйте дитину до шкільного життя:

    •   підтримуйте дитину у прагненні стати школярем, виявляйте інтерес до її справ і досягнень, допомагайте майбутньому першокласнику підтверджувати значущість його майбутнього становища і діяльності;

    •   обговорюйте з дитиною ті норми і правила, з якими вона зіткнеться у школі. Пояснюйте їй доцільність цих правил; організуйте раціональний розпорядок дня майбутнього першокласника;

    •   намагайтеся передбачити та попередити ті проблеми, які можуть виникнути у дитини па першому етапі навчання;

    •   емоційно підтримуйте бажання майбутнього першокласника досягти успіху, схвалюючи його: «Молодець!», «Як гарно!»;

    •   поважайте думку своєї дитини про вихователя: для дитини старшого дошкільного віку вихователь часто є більш авторитетним, ніж батьки;

    •   не залякуйте дитину школою, але й не забувайте, що навчання — це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно змінить життя дитини, але він не має позбавляти її радощів, ігор. Давайте зрозуміти майбутньому першокласнику, що у нього буде час і для розваг.

    Завдання педагогів — налагодити довірчі стосунки з батьками вихованців, щоб вони знали: якщо у них виникають проблеми у процесі виховання дитини чи спілкування з нею, вони завжди зможуть отримати кваліфіковану допомогу у дошкільному навчальному закладі. Це дасть змогу уникнути у майбутньому багатьох проблем.

    За матеріалами щомісячного спеціалізованого журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу», №6/2010, ст.49