Все віддамо заради дітей!
Україна, Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Королево, вул. Молодіжна 47

ПРИРОДНИЧІ ЦІКАВИНКИ
   Чи знаєте ви, як сплять рослини? "Сном" у рослин називають періодичі зміни положення органів (листків, квіток, суцвіть тощо), які збігаються зі зміною дня і ночі.
   * У кислиці після заходу сонця листочки опускаються і притискаються нижньою стороною до гілки і один до одного.
   * У білої квасолі, як і кислиці, листочки опускаються, у конюшини, навпаки, піднімаються.

ТВАРИНИ, ЯКІ НАС ЗДИВУВАЛИ
   * Найпрудкіша із собак - російський хорт. Бігає зі швидкістю 60 км/год. 0 Найпрудкіший із птахів - стриж. Швидкість - 355 км/год. 0 Найсильніший удар дзьобом - у страуса. Його силу порівнюють із ударом кінського копита.
   * Найненажерливіша - гусінь. Упродовж місяця вона споживає корму в 6000 разів більше, ніж важить сама.

РОСЛИНИ, ТВАРИНИ, ПТАХИ - ВІЩУНИ ПОГОДИ

   Будяк. Перед дощем його колючки щільно притискаються до голівки і стають "не злими".
   В'юнок польовий (або берізка). Перед дощем закриває свої квіти.
   Кали і канни. Перед дощем на кінчиках їхніх листків з'являються крапельки роси.
   Кульбаби. Якщо навіть у небі сонце, а квіти кульбаби закриті, буде дощ. У суху погоду навіть від найменшого подиху вітерця пушинки-насінинки розлітаються. Перед дощем кульбаба складає свою пухнасту кульку в парасольку.
   Мальва. Не розкриває своїх квіток, а її листя ніби в'яне перед дощем.
   Нагідки, троянди, шипшина. Перед дощем не розкривають своїх бутонів. 
   Сон-трава. На хмарну погоду закривається. Рослина реагує на дощ за 10-12 годин. 
   Фіалка, волошка (лугова), собача кропива, буркун. Дуже пахнуть на суху погоду.
   Акація. Перед дощем бджоли обліплюють дерево, а в суху погоду їх значно менше.
   Береза. Якщо з берези тече багато соку, літо буде дощовим. Якщо береза раніше від вільхи листки випустить, літо буде вітряним. Якщо восени листя починає жовтіти з верхівки, то наступна весна буде ранньою. Коли розпускається листя на березі, треба сіяти овес.
   Верба "чує" дощ за кілька годин.
   Вишня. До того часу, поки листя на вишнях не опало, скільки б снігу не випало, зима ще не настане.
   Дуб. Якщо дуб розпустить бруньки і листки раніше, ніж ясен, то літо буде вологим і прохолодним. Розпустився дуб - пора сіяти горох.
   Горіх (лісовий, ліщина). Якщо вродили горіхи рясно, буде зима з морозами.
   Горобина. Якщо влітку на горобині мало плодів - осінь буде сухою. Якщо рясна горобина - зима буде з морозами. Зацвіла горобина - пора сіяти льон.
   Клен "плаче" перед дощем за три-чотири дні.
   Каштани починають "плакати" за одну-дві доби перед дощем.
   Сосна, ялина, чекаючи дощ, опускають гілки донизу, щільно притискуючи лусочки шишок одна до одної.
   Бджоли. Якщо вони не вилітають збирати мед, можлива гроза. Якщо бджоли покидають вулик, але при цьому далеко не летять, очікуй дощ, роєм гудуть на горобині і жасмині - завтра буде гарна погода.
   Мурашки. Перед дощем проявляють надзвичайну активність і рух.
   Мухи. Якщо мухи роями кружляють у повітрі, буде невеликий дощ. Якщо докучають людям і тваринам, то можливий дощ.
   Ґедзі Перед дощем стають дуже агресивними і сильно кусають.
   Жаби. Якщо вони стрибають на березі - буде дощ. Жаби квакають увечері, приємно "кумкають" - буде ясна погода. Якщо серед дня розквакалися жаби - до негоди.
   Риби (акваріумні). Якщо всі акваріумні рибки несподівано починають плавати майже на поверхні, треба чекати негоди. Якщо риються в піску на дні акваріума - буде гарна погода.
   Горобець. Якщо горобці купаються в поросі - буде дощ. Якщо вони притихли і туляться один до одного - наближається прохолодна погода і можливий дощ. Якщо голосно цвірінькають - гарна погода стоятиме довго.
   Жайворонок. Якщо у похмуру погоду він піднімається високо і співає - це вірна ознака того, що скоро засяє сонце.
   Кури чистять пір'я в поросі - до дощу.
   Ластівки літають високо, довго буде стояти гарна погода, низько - чекай дощ.
   Півень кукурікає після заходу сонця - на дощ, кричить часто серед дня буде довго стояти негода.
   Шпак добре прогнозує погоду. Якщо шпаки, зібравшись у зграю, розкричались і заметушилися, чекай поганої погоди, грози.
   Ведмідь. Якщо він покидає барліг між 25 січня і 2 лютого, то весна настане дуже швидко.
   Кінь хропе - до негоди, фиркає - до тепла, лягає на землю влітку - перед сирою погодою, а взимку - перед снігопадом.
   Кішка. Якщо лежить, згорнувшись клубочком, або тягнеться до тепла - до морозу, шкребе кігтями підлогу - до хуртовини, міцно спить на підлозі у невимушеній позі - до тепла.
   Собака. Якщо ввечері собаки качаються по землі, вранці треба чекати негоди, посилено риють землю - буде дощ або сніг; згорнулися калачиком і лежать спокійно - настануть холоди. Якщо влітку собаки багато сплять і мало їдять - буде дощ.
РОСЛИНИ-ЕКОЛОГИ
   Найбільш шкідливий компонент забруднень - сірчаний газ, який накопичується в атмосфері в результаті переробки і горіння органічних речовин. Особливо він токсичний для рослин. Чим більший вміст цього елемента, тим сильніше це проявляється на листі. Виникають опіки, потім листові пластини зморщуються, відмирають і опадають. Під дією сірчаного газу знижується інтенсивність фотосинтезу, що у свою чергу гальмує ріст рослин, знижує врожайність, послаблює стійкість до збудників хвороб і несприятливих факторів середовища.
   Хвойні породи дерев страждають від надміру сірчаного газу. Хвоя сосни у зонах сильного забруднення ним набуває темно-червоного забарвлення, що поширюється на всю довжину голок, які потім відмирають і опадають, інколи проіснувавши лише рік.
   Фтор належить до сильнодіючих фітотоксикантів. Рослини моментально реагують на його проникнення. Перш за все з'являється хлороз, який супроводжується відмиранням листків у цитрусових, яблуні, груші, хвойних дерев, колеусу. В хвойних дерев спочатку біліють голки, а потім темніють кінчики.
   Гладіолуси. При надмірній кількості фтору верхня частина листків відмирає. Цибулина реагує на фтор жовтінням верхівок пір'я.
   Важкі метали. До них належать більше 40 хімічних елементів таблиці Менделєєва. Найшкідливіші з них ртуть, свинець, кадмій, миш'як, ванадій, олово, цинк, сурма, мідь, молібден, кобальт і нікель.
   Мак, троянда при надлишку міді забарвлення пелюсток змінюють на голубий або навіть чорний.
   Орхідея. При надлишку цинку відмирають кінчики листя, виникають аномальні форми.
   Помідори. При пошкодженні рослин нікелем на листі з'являються різні за величиною некротичні плями, інколи буріють місцями стебла, сповільнюється ріст.
   Викидні гази автомобілів містять близько 170 шкідливих компонентів, більшість з яких канцерогени, тобто речовини, що викликають переродження нормальних клітин у пухлини.
   Традесканція надзвичайно чутлива до збільшення у повітрі окису вуглецю та окисів азоту. Вона змінює забарвлення стебел на рожеве.
   Смоґ - це особливе явище, пов'язане з утворенням важкого і щільного туману, насиченого газоподібними виділеннями, так званими фотооксидантами. Він утворюється в результаті фотохімічних реакцій, в яких беруть участь головним чином окиси азоту і вуглеводи, що містяться у викидних газах автомобілів.

   Бегонія при перших ознаках фотохімічного смогу вкривається плямами. Якщо концентрація смогу продовжує збільшуватися, то плями на листі здуваються, а потім на їхньому місці утворюються дірки.

РОСЛИНИ-БАРВНИКИ

   У природі для людей є все: їжа, одяг і ще багато чого. Треба лише розумно брати. Зокрема, багата вона і на фарби. Раніше природними барвниками фарбували одяг. На відміну від штучних фарб, вони довго не вигоряють, не вицвітають від прання. Народні художники теж віддають перевагу фарбам, виготовленим із рослин. Для цього беруть траву, кору чи плоди рослини, подрібнюють їх і кип'ятять у воді (найкраще дощовій чи річковій). Коли вода насититься фарбою, її зливають, а рослину заливають новою. Так повторюють кілька разів. Потім забарвлену воду випаровують на слабкому вогні, а фарбу зливають у банку. При¬родні барвники треба використовувати не свіжі, а висушені.

   Блакитний - із квітів волошки.

   Вишневий (малиновий) - кора верби чи берези (із додаванням попелу). 
   Жовтий дають листочки черемхи, берези, осики, чорної смородини. 
   Зелений - м'ята і вероніка. 
   Темно-зелений - свіжі достиглі ягоди жостеру. 
   Золотаво-жовтий — з ромашки. 
   Коричневий (від світлих до темних тонів) - цибулиння. 
   Синій - проліски. 
   Червоний, фіолетовий - чорниці.

ЛІКУВАЛЬНІ ДАРИ ПРИРОДИ
        АПТЕКА НА ГОРОДІ
   Буряк - щедре джерело фізіологічно важливих сполук для обміну речовин в організмі людини. Він дуже багатий на азотисті речовини, особливо білки, а за вмістом незамінних амінокислот переважає майже всі овочі. В його коренеплодах виявлено численні вітаміни, хоча і в незначних кількостях. Зате буряк - справжня комора мікроелементів. За вмістом заліза, окрім часнику, не має собі рівних не лише на городі, а й серед ягідних культур. Багато в цій рослині міді, йоду, марганцю, фтору, цинку. Нестача цинку в організмі може спричинити інфаркт міокарда.
   Як ліки буряк використовують здавна. Буряковий сік у суміші з медом (1:1) або з журавлиновим соком (2:1) рекомендують вживати під час гіпертонічної хвороби та спазмах судин, а також як заспокійливий і легко послаблювальний засіб. Ця дія властива сирому і вареному бурякові, який слід частіше залучати до раціону хворих, особливо на атеросклероз. Коренеплоди буряка - незамінні ліки при атонії кишечника та хронічних закрепах. Щоб створити послаблювальний ефект, досить натщесерце випити півсклянки бурякового соку чи з'їсти салат із вареного буряка під майонезом чи сметаною.
   Дуже корисний буряк для людей з недокрів'ям, під час виснаження, занепаду сил, після тяжких захворювань.
   Свіжонатертим коренеплодом червоного буряка лікують рани та виразки.
   Для лікування нежитю рекомендують на кілька хвилин уводити в ніздрі сік відвареного буряка за допомогою маленьких тампонів. Найкраще вживати для промивання носа відвар, який уже відстоявся, навіть почав бродити.
   Гарбуз - дуже смачний і корисний овоч, багатий на каротин і вітаміни. У м'якуші міститься особливо багато цінного для дитячого організму вітаміну Д, який підсилює життєздатність і прискорює ріст дітей. Це справжня комора міне-; ральних речовин (кальцій, калій, фосфор, залізо, мідь і цинк), багато каротину, . вітамінів С, В та інших корисних для організму речовин.
   Гарбузовий м'якуш лікує закрепи, він добрий сечогінний засіб при захворюваннях нирок, при різних видах водянки і в тих випадках, коли потрібне негайне виведення води та солей з організму.
   Страви з гарбуза рекомендують включати до раціону хворих на гепатит та холецистит, людям із жовчокам'яною хворобою, хронічними колітами, із захворюваннями серцево-судинної системи.
   Гарбуз є добрим протинудотним засобом.
   Для лікування нирок вживають сік із сирого гарбуза (по півсклянки на добу). Він має заспокійливі властивості, поліпшує сон.
   У вигляді компресів розтертий м'якуш цього овоча прикладають при екземах, опіках та висипках на тілі.
   Страви з гарбуза бажано вживати після перенесеної хвороби Боткіна, бо діючі речовини у м'якуші прискорюють відновлення антитоксичних функцій печінки.
   Диня. У її складі є близько 20 цукристих сполук, каротин, вітаміни С, Р, фолієва кислота, нітратні та пектинові сполуки, жир, ароматичні речовини, мінеральні солі. З органічних кислот переважають яблучна та лимонна. Мінеральних солей у дині мало. Зате багато заліза, яке так необхідне для лікування анемії.
   Диня добре тамує спрагу і заспокійливо діє на нервову систему, її треба споживати при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи та жовчного міхура. Постійне вживання дині поліпшує стан хворих подагрою, сечокам'яною хворобою.
   Кавун. У цього солодкого овоча переважає фруктоза, багато яблучної, фолієвої та лимонної кислот, великий вміст пектинових речовин. Вони корисні при хворобах нирок, жовчних та сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи. За хронічної недостатності кровообігу, гіпертонічної хвороби, нефритів та пієлонефритів, подагрі, хворобах печінки та жовчного міхура рекомендують влаштовувати як динні, так і кавунні розвантажувальні дні.
   Капуста багата на амінокислоти, вітаміни А, В, С, Р, К, солі калію, фосфору, цукор, гормональні речовини, фітонциди. Здавна вважають, що капуста зміцнює організм, надає йому стійкості проти різних захворювань, вгамовує головний біль, розвіює безсоння, її застосовують при розладах травлення, хворобах печінки і селезінки, для лікування опіків, ран, екзем, виразок. Узимку і навесні вона забезпечує людей вітаміном С.
   Капустяний сік із цукром - добрий відхаркувальний і протизапальний засіб. Квашена капуста - профілактичний засіб проти атеросклерозу, її рекомендують при лікуванні ожиріння та цукрового діабету. Капустяне листя, зварене у молоці та змішане з висівками, прикладають у вигляді припарок хворим на золотуху та екзему. Подрібнене свіже листя з яєчним білком кладуть на гнійні рани, опіки та незагноєні виразки. Сирим соком знищують бородавки.
   Картопля. її у народі називають другим хлібом. У бульбах майже немає жиру, тому продукти з неї низькокалорійні, легко піддаються травленню і засвоюванню. Вони багаті на калій, магній, до того ж містять чимало кальцію, заліза, міді, фосфору, марганцю, натрію, хлору, фтору, йоду, сірки. Це справжня вітамінна комора.
   Крім вітаміну С, є чималий резерв вітамінів В, В1, В2, В6, РР, Д, К, Е, кислоти, каротину. Картопля, зберігаючись тривалий час, не втрачає по: них речовин та вітамінів.
   Варені бульби картоплі мають сечогінну і ніжну послаблювальну дію. В чавленим соком знижують високу кислотність шлунка, поліпшують роботу кишечника, лікують виразкову хворобу. При різних захворюваннях шкіри, ос ливо екземі, пластини зі свіжої картоплі прикладають на рани та свіжі опіки Гарячі зварені і потовчені або потерті бульби вживають для лікування орган' дихання та дихальних шляхів.
   Квасоля - високобілкова культура, багата на амінокислоти, є справжньою коморою мінеральних сполук (калій, фосфор, цинк, залізо, мідь тощо), вітаміни С, В1, В6, В12, РР, Є. Відвар із насіння квасолі (навіть із цілих стручків) рекомендують як сечогінний засіб під час набряків ниркового походження або серцево-судинної недостатності. Страви з квасолі готують для дієтичного харчування: при гастриті з пониженою кислотністю. Свіжим непересохлим лушпинням квасолі лікують цукровий діабет.
   Кріп. Це однорічна овочева культура з приємним запахом. Насіння багате на; олію, а стебла і листя - на фолієву, нікотинову кислоти, вітамін С, каротин.
   Кріп відомий як збуджувальний, зміцнювальний, відхаркувальний засіб. Добре впливає на оздоровлення організму, бо містить багато вітаміну С, поліпшує обмін речовин. Насіння кропу вживають при туберкульозі легень та рахіті, при затримці сечі, піску в нирках. Ефірну олію кропу та кропову воду використовують при метеоризмі у дітей. Почервонілі від утоми або довгого читання повіки "заспокоює" примочка з кропу.
   Морква. У харчуванні людини має неабияке значення як джерело вуглеводів, біологічно активних речовин та мінеральних сполук. Відома своїми поживними, смаковими, дієтичними та іншими властивостями. Коренеплоди відзначаються низькою кислотністю, вміщують яблучну, лимонну, щавлеву кислоти, вуглеводи (у вигляді цукрів, крохмалю, клітковини, пектинових речовин та гемоцелюлози). За своєю калорійністю та легкістю перетравлювання речовин з морквою може змагатися хіба що картопля.
   Морква - полівітамінна культура. Вона багата на каротин, який у печінці та тонкому кишечнику за наявності жиру перетворюється на вітамін А. Останній у свою чергу підвищує опір організму до інфекційних захворювань, впливає на зір людини. Недостатній вміст вітаміну А призводить спочатку до нічної, або "курячої сліпоти", а інколи може викликати цілковиту втрату зору. У моркві є достатня кількість мінеральних сполук калію, магнію, фосфору, хлору.
   Моркву і морквяний сік рекомендують під час сильного кашлю, тривалих хрипів. Для цього його змішують з медом чи цукром або варять терту моркву в молоці. Морквяний сік називають королем овочевих соків. Він добре поєднується з усіма іншими соками. Корисний маленьким дітям як полівітамінний засіб-добре впливає на розвиток організму, лікує розлади кишечника, використовується як протиглистний засіб. Настій з насіння та сік моркви дають хворим на жовчокам'яну хворобу зі зниженою функцією щитовидної залози, після інфаркту міокарда, при атеросклерозі широко використовують для лікування опіків, обморожень, виразок та ран, що довго не гояться. Свіжим соком полощуть рот при стоматиті та молочниці у дітей. Водний настій з морквяного листя, заварений як чай, застосовують у вигляді ванн для лікування геморою та захворювань прямої кишки.
   Огірки містять 95-96 % води, 1,7-2,7 % цукристих речовин, переважно фруктозу та глюкозу, незначну кількість пектинових речовин, крохмалю, клітковини, яблучної кислоти, білків. В огірках чимало мінеральних речовин, особливо сполук калію, фосфору, магнію, кальцію, хлору, багато заліза та алюмінію.
   Квашені та мариновані огірки підсилюють виділення шлункового соку, збуджують апетит, мають сечогінні властивості, сприяють засвоєнню жирів, білків та інших складників їжі.
   Свіжий огірковий сік зміцнює серце і судини, діє антисклеротично, поліпшує пам'ять. Свіжі огірки дуже добре впливають на живлення шкіри.
   Петрушка містить значну кількість цукристих речовин, білка і вітаміну С. У листах петрушки каротину, вітамінів С, Е, В та фолієвої кислоти більше, ніж у коренеплодах. У двох столових ложках листя є добова норма вітамінів для людини. Дієтологи вважають, що петрушка - найздоровіший продукт у світі, найцінніша рослина, яку нам подарувала природа.
   Це добрий сечогінний засіб, при жуванні перебиває неприємний запах часнику. Сік поліпшує дихання, серцеву діяльність, стимулює роботу щитовидної залози та наднирників.
   Помідори мають у своєму складі цукристі сполуки, органічні кислоти, вітамін С, незначну кількість каротину. Серед мінеральних речовин переважають сполуки калію, натрію, магнію. Томати мають залізо, кобальт, цинк. Навіть після переробки свіжих плодів у них добре зберігається аскорбінова кислота. Склянка томатного соку забезпечує половину добової потреби організму у вітамінах А і С.
   Свіжі помідори і томатний сік добре стимулюють утворення шлункового соку, поліпшують роботу серця. Фітонциди, які є у консервованому соці, пригнічують процеси бродіння та гниття у кишечнику.
   Хрін багатий на фітонциди, мінеральні солі, калій, кальцій, магній, залізо, мідь, фосфор, сірку, амінокислоти, аскорбінову кислоту, крохмаль, каротин, олію та смолисті речовини. Він збуджує апетит і поліпшує діяльність кишечника. Сік хрону, розведений водою, застосовують для полоскання ротової порожнини й горла при стоматиті, ангіні, фарингіті. Настій із кореня або натертий хрін сприяє загоюванню гнійних ран, виразок.
   Цибуля - чи не єдиний овоч, що його споживають щодня. В природі існує понад 300 видів. Дуже важлива для С-вітамінної рівноваги в організмі. Вміст аскорбінової кислоти часом доходить у ній до 100 мг на 100 г маси. Має багато фітонцидів, каротину, фенольних сполук, мінеральних речовин (калію, кальцію, заліза, марганцю, цинку, кобальту).
   Цибуля поліпшує апетит, збуджує виділення харчотравних соків, сприяє засвоєнню їжі, знижує рівень холестерину та зменшує кількість цукру в крові. Саме остання властивість враховується при лікуванні цукрового діабету. Цибулеві фітонциди ефективні у лікуванні гнійних ран та незагоюваних виразок. Для цього застосовують свіжовичавлений сік або кашку з тертої цибулі, зрошуючи поверхню рани її леткими парами. Вдихання фітонцидів дає гарні результати під час лікування гострих респіраторних захворювань, ангін, фарингітів, бронхітів, ринітів. Печена цибуля або цибулева кашка на молоці прискорює визрівання наривів та фурункулів. Сік цибулі на меду ефективно гоїть грибкові захворювання шкіри. Зубний біль можна вгамувати, натерши ясна соком цибулі. Зварену в олії цибулину рекомендують при дизентерії. При випаданні волосся у шкіру голови втирають сік цибулі.
   Часник. Існує понад 250 видів, але вирощують кілька сортів. У зубцях знайдено велику кількість білкових речовин та вуглеводів, вітаміну С, В6, В12, В1, нікотинової кислоти, ефірної олії, органічних сполук, сірки, значну кількість калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору. За вмістом заліза, марганцю, цинку часник переважає всі інші овочі.
   Кашкою і соком часнику лікують гнійні рани, виразки та опіки, застосовують у стоматології, гінекології, отоларингології. Він знищує збудників туберкульозу, холери, черевного тифу. Кашкою, соком або інгаляцією летких речовин часнику лікують гострі респіраторні захворювання. Часник діє як антимікробний засіб. Часниковими клізмами виганяють гостриків у дітей. Він підсилює апетит, поліпшує травлення, зміцнює ясна, зменшує їхню запальну реакцію і кровоточивість.
ЛІСОВА АПТЕКА
   Арніка гірська (родина Айстрові). Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище коротке, циліндричне, з численними додатковими коренями. Листки формуються при коренях у формі розетки, великі, ланцетовидні, оберненояйцеподібні, супротивні, сидячі. Стебло міцне, заввишки 30-70 см, округле, опушене, з короткими волосками. На верхівці стебла і бокових гілок знаходиться досить велика оранжево-жовта кошикоподібна квітка. Плоди - вузькі довгі буруваті сім'янки з чубчиком. Цвіте в червні-липні. Збирають її в суху ясну погоду, коли спадає роса. Квітки містять ефірну олію, дубильні речовини, гіркий арніцин, жовтий пігмент тощо.
   Росте на гірських і лісових луках, у передгірних лісах, у свіжих і вологих сосняках, чорничниках.
   У народній медицині арніку гірську застосовують для загоєння ран і швидкого розсмоктування крововиливів, а також як серцевий заспокійливий засіб.
   Відвари з арніки п'ють при різних хворобах дихальних і травних органів, виразці шлунка, простудах і болях у животі. При укусах шершнів, комарів, бджіл пошкоджені місця рекомендують обмивати напаром з арніки.
   Барвінок дрібний (вічнозелений кущ з родини барвінкових). Стебла в нього лежачі, розгалужені, укорінюються у вузлах: квітучі пагони прямостоячі. Листки супротивні, еліптичні, на коротких черешках, блискучі, взимку не опадають. Квітки декоративні й досить великі, блакитно-сині. Росте у лісах, переважно грабових, на узліссях, по схилах балок. Цвіте у травні. Збирають усю надземну частину рослини на початку і під час цвітіння, зрізуючи ножицями.
   Трава містить дубильні речовини, гіркоту, алкалоїди. Рослина отруйна, тому під час збирання і приготування ліків треба дотримуватися правил поводження з отруйними рослинами і точного дозування. У народній медицині траву барвінку застосовують як в'яжучий засіб при проносах, кровотечах. Зовнішньо вживають при цинзі, бронхітах, сверблячих висипках.
   Деревій - багаторічна трав'яниста рослина з родини Айстрових. Стебло пряме, у верхній частині дещо розгалужене, густо вкрите вузькими, двічі чи тричі перисторозсіченими на численні сегменти листками. Стебло і листя опушені. Білі, іноді рожеві дрібні квіткові кошики зібрані на верхівці стебла у великі суцвіття. Росте на луках, на узліссях, біля доріг, між кущами. Цвіте з червня до вересня. Збирають під час цвітіння верхню половину стебел і сушать на вільному повітрі в затінку або у приміщеннях, що добре провітрюються.
   Трава деревію містить ефірну олію, дубильні речовини, органічні кислоти, каротин тощо.
   Упродовж тисячоліть його застосовують як ефективний кровоспинний засіб, широко вживають при внутрішніх і зовнішніх хворобах печінки, недокрів'ї і головному болю, кашлі, нервових хворобах, гіпертонії.
   Калина - невисокий, дуже розгалужений кущ з родини Жимолостевих заввишки до 2-5 метрів. Листки великі. У народній медицині кору калини використовують як кровоспинний і заспокійливий засіб, вживають її при кашлі, застуді, задусі, склерозі, туберкульозі легенів. Ягоди тонізують організм, виявляють в'яжучу, сечогінну і заспокійливу дію. Вони корисні при неврозах, судинних спазмах, гіпертонії. При головних болях допоможе повидло з ягід калини, змішане з медом (приймати щопівгодини по чайній ложці). При застудах і високій температурі добре діє відвар із ягід калини і листя суниці, липового цвіту. Сік або відвар ягід п'ють при захворюваннях дихальних шляхів, проносах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки.
   Конвалія - поширена весняна рослина з родини Лілійних. Цвіте ранньою весною білими, запашними, наче восковими дрібними дзвіночками з кінця квітня до початку червня. Листки довгасто-еліптичні, яскраво-зелені. Плоди - кулясті, червоні, отруйні. Росте у тінистих хвойних і мішаних лісах, у заростях чагарників, на пагорбах, у ярах. Рослина містить отруйні глікозити, ефірну олію, органічні кислоти тощо.
   У народній медицині здавна використовують при хворобах серця, нервових захворюваннях, а також як сечогінний і проносний засіб.
   Відвар трави або настойку на спирту приймають при гострій і хронічній недостатності, кардіосклерозі і неврозах серця.
   Кропива - дводомна трав'яниста рослина з родини Кропивних. Кореневище довге, повзуче, з якого виростають кілька прямих високих стебел, іноді вище одного метра. На стеблі багато супротивних яйцеподібно-серцевидних, по краях зубчастих зелених листків. Стебло і листки ворсисті, вкриті порожнистими, крихкими, жалкими волосинками, наповненими отруйною речовиною білої субстанції з мурашиною кислотою. При доторканні до них відчувається пекучий біль, шкіра запалюється, свербить. Дводомні жовтувато-зелені дрібні квітки зібрані