Все віддамо заради дітей!
Україна, Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Королево, вул. Молодіжна 47

 
                         АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ
   Одним з основних завдань, окреслених концепцією дошкільного виховання в Україні та іншими нормативними документами, є формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості, культивування знань, пробудження інтересу й прагнення до навчання та іншої праці, розвиток розумових здібностей і підготовка до успішного навчання у школі.
   Загальновизнано, що розвиток дитини відбувається у процесі її навчально-пізнавальної діяльності. У психолого-педагогічній літературі остання визначається як така, що має пізнавальну мотивацію, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок. Вона включає вміння вчитися, приймати навчальні задачі і завдання, обдумувати способи їх розв'язання та застосування.
   Дітям дається багато знань, понять, від яких вони швидко втомлюються, не можуть спокійно висидіти. В результаті маємо недостатній рівень свідомого та глибокого засвоєння пропонованого педагогом на уроці, занятті чи іншій формі навчально-виховної роботи.
   В умовах постійно зростаючого обсягу інформації, навчального матеріалу, що його повинна засвоїти дитина, виникає нагальна потреба шукати шляхи ефективного навчання і виховання, скриті резерви розумової активності, підвищення самостійності у пізнанні навколишнього світу, методи і прийоми більш якісного засвоєння дітьми знань, умінь і навичок у різних видах діяльності. Такими оптимальними шляхами, на наш погляд, є декілька:
   * коли у процесі педагогічної взаємодії в різних видах діяльності, зокрема, на різних етапах уроку (заняття) підбираються доцільні методи і прийоми, спрямовані на активне сприймання навчального завдання і реалізацію дидактичної мети. При цьому нова інформація неодмінно інтегрується з попередніми знаннями і досвідом дитини;
   * коли дидактична мета і завдання реалізуються у вигляді інтегративних знань;
   * коли одна і та сама тема розгортається і пропонується дітям на основі між предметних зв'язків.
   Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності полягає не в тому, щоб ще глибше занурити дітей у той чи інший конкретний програмовий матеріал. Суть у тому, щоб у межах однієї теми виявити та встановити зв'язки між різними предметами і явищами, об'єднати навчальний матеріал і навчальні предмети, підпорядковуючи все це єдиній універсальній логіці. Так, наприклад, при ознайомленні з навколишнім світом дітей дошкільною віку предмет чи явище що розглядаються, мають характеризуватися шляхом пошуково-дослідницької та експериментальної роботи, методом синтезу і аналізу, цілісно, різнобічно.
   Необхідними засадами, дотримання яких забезпечує реалізацію пізнавальної та розвивальної функцій навчально-виховних заходів на різних етапах взаємодії педагога з дитиною вважається:
   * введення дітей у зміст нового навчального матеріалу шляхом відкриття знань, а не їх подачі;
   * створення умов для використання на уроці чи іншому навчально-виховному заході наукової інформації, здобутої поза дошкільним закладом і школою;
   * передбачення певних інтелектуальних труднощів при оволодінні навчальним матеріалом;
   * активізація пізнавальної діяльності з використанням проблемно-пошукових методів.

      Що одержимо в результаті такого підходу?
   По-перше, у дітей формуватиметься цілісна система сприйняття навколишнього світу;
   по-друге, діти одержуватимуть знання інтегративно, а це зумовить економію навчального часу;
   по-третє, і що надзвичайно важливо, це ефективно впливатиме на активізацію мислення, а отже, і на розвиток та вдосконалення пізнавально-розвивальних процесів.
   Сучасна теорія інтегративного підходу та між предметних зв'язків багато в чому нагадує сократівські методи навчання, виховання, розвитку і пізнання, при яких один предмет чи явище розглядалися багатоаспектно, різнопланово і багатовимірно.
   Практика підтверджує, що краще осмислюється матеріал, реалізується дидактична мета тоді, коли нова інформація інтегрується з попередніми знаннями, опирається на досвід. Так, розповідаючи про дуб і використовуючи досвід дітей, педагог за допомогою різних методів та прийомів активізує навчально-пізнавальну діяльність. У результаті одержують узагальнену різнобічну характеристику (дуб - дерево; дуб - символ міцності і довголіття; дуб як позитивний енергоносій; дуб -у звичаях і традиціях; дуб в українському фольклорі (прислів'я, приказки, загадки, прикмети та ін.); дуб з точки зору практичного використання).
   На основі міжпредметних зв'язків та інтеграції поглиблюються знання, виникає інтерес до учіння, активізується пізнавальна діяльність. Для прикладу наведемо елементи інтеграції та міжпредметних зв'язків при ознайомленні з народними ремеслами.
   Згідно з вимогами програми з народних ремесел дітям давалися різнобічні знання про вишиванки, витинанки, кераміку, ткання на заняттях з:

   * рідної природи ("Кольори природи на бабусиних вишиванках", "Росли-ни-барвники" та ін.);
   * мовленнєвого спілкування ("Вишиванки з бабусиної скрині", "Оціни ви-тинанку товариша");
   * математики ("Склади задачу про світлі й темні кольори на матусиній вишиванці", "Полічи, скількома кольорами вишитий рушник", "Знайди геометричні форми на вишиваних, тканих, різьблених виробах та витинанках");
   * зображувальної діяльності ("Рушничок для матусі", "Намалюю вишиванку для Оксанки").

   Великі можливості для активізації навчально-пізнавальної діяльності зосереджені у проблемних завданнях, запитаннях, задачах, проблемних ситуаціях. Це один із найдоступніших для дітей засобів, що спонукають до пізнання. Вони розвивають продуктивне мислення, дають новий пізнавально-розвивальний результат, активізують уяву, увагу, пам'ять, допитливість, викликають прагнення поглибити знання. При постановці проблемно-пошукових завдань дітей вводять у стан здогадки, відгадки, вибору. При цьому створюється атмосфера мимовільного інтересу до пошуку невідомого. Особливістю навчальних проблемних ситуацій є те, що діти засвоюють загальні способи вирішення конкретних практичних завдань, загальні способи дії.
   Підсумовуючи вищесказане, можна з впевненістю констатувати, що тільки при такій організації навчально-виховної роботи процес сприймання буде більш осмисленим, а знання ґрунтовнішими. Все це разом спрацьовуватиме на всебічний розвиток дитини.
ДОСЛІДНО-ПОШУКОВА РОБОТА В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
   Народжуючись, дитина поступово пізнає світ як самостійно, так і з допомогою дорослих. На думку І. Підкасистого, є три компоненти пізнавальної діяльності:
   * змістова сторона (дитина одержує знання, виражені в поняттях або образних сприйманнях та уявленнях);
   * оперативна (дитина засвоює різноманітні дії, оперує набутими вміннями, навичками, прийомами);
   * результативна (на основі одержаних знань у дитини виникають нові рішення, розвиваються здібності, прояви творчості).

   У програмах з дошкільного виховання завдання щодо пізнавальної діяльності, організації дослідно-пошукової роботи малюка чітко не виокремленні. Для вихователя часто залишається незрозумілою специфіка вирішення їх у контексті засвоєння дітьми програмового матеріалу.
   Інколи, навіть якщо педагог докладає немало зусиль, вихованці не проявляють належного інтересу до навчання, в результаті знання у них бувають недостатньо міцні і стійкі. Перша причина, очевидно, як писав Жан-Жак Руссо, криється в тому, що "ми не вміємо поставити себе на місце дітей, ми не входимо в їхні ідеї, а подаємо наші власні".
   Другу причину розкриває К. Ушинський: "Якщо з боку педагога не дається дитині матеріал для власної розумової діяльності, настає найстрашніше, що може бути в навчанні - нудьга".
   Доведено, що успіх залежить від рівня безкорисливої допитливості, від бажання пізнати нове, підґрунтя якого закладають у дошкільному віці.
   Практикою підтверджено, що діти рідко залучаються до творчої роботи, часом позбавлені можливості самостійно вирішувати завдання, доступні для їхнього розуміння; частіше всього одержують знання в готовому вигляді, запам'ятовують їх і механічно відтворюють, думка малюка "дрімає". У подальшому діти інтелектуально пасивні, відчувають труднощі у навчанні. Усе заучують механічно, користуються підказкою. Тому гак важливо максимально активізувати пізнавальну діяльність.
   Софія Русова радила "не вчити вихованця, не давати готові знання, хоча б і початкові, а більш усього збудити духовні сили, розворушити цікавість". Тут доцільно опиратися на природну дитячу допитливість. А вирішальну роль відіграє стимулююча праця вихователя, що організовує дослідно-пошукову діяльність.
   Вести мову про це в дошкільному віці, звичайно, зарано. Однак, як пише Григорій Ващенко, "педагог, працюючи з дошкільниками, повинен добре продумати систему заходів, що мають підготувати дитину до елементарних форм шкільної дослідної роботи". Неабияку роль тут відіграють спостереження й досліди, що повинні носити ігровий характер і фіксуватися у формі ілюстративних робіт.
   Надзвичайно важливим є формування пізнавального інтересу. Головне завдання - створити оптимальні умови для прояву пізнавальної активності всіх дітей і кожного зокрема. Для цього потрібно виховувати пізнавальні інтереси й потреби; вчити оволодівати загальними способами дій при розв'язанні практичних або пізнавальних задач, поступово підводити дошкільників до самостійного їх знаходження.
   Наприклад, ставлячи запитання, чим ми дихаємо, активізуємо процес пізнання, підводимо до усвідомлення, що люди дихають повітрям. Серією дослідів спонукаємо до висновків та узагальнень: повітря прозоре, безбарвне, невидиме, може бути теплим, холодним; воно є скрізь: у грудці землі, цеглині, воді, повітряній кульці та ін. У результаті такої роботи діти практично переконуються у важливості повітря для людини, у тому, як дорослі і малі повинні поводитись у довкіллі, щоб забезпечити його чистоту. Завдяки цьому формується бережне ставлення до навколишнього середовища.
   Для розвитку в малюків активного сприймання предметів і явищ навколишнього світу, засвоєння навчального матеріалу потрібно практикувати:

    * спеціальні сенсорні пошукові завдання (наприклад: За допомогою яких цифр намальовано голову лева?);
    * порівняльний аналіз двох чи більше об'єктів на основі зіставлення їхніх сенсорних характеристик (просторових, функціональних, структурних та ін., наприклад: дві іграшкові машини - легковий автомобіль і молоковоз);О постановка питань, завдань, розв'язання проблемних ситуацій. Так вихованці самостійно вчаться робити висновки, обґрунтовувати міркування, відповіді, а педагог створює умови для практичної перевірки їхніх знань.
   Доброю ілюстрацією вищесказаного є організація дитячої діяльності, спрямованої на валеологічне виховання. Наприклад, для формування переконання у важливості кожного органа малюкам пропонується серія проблемно-пошукових завдань.

       Заплющіть очі. Що можна побачити?

       Пострибайте і походіть на одній нозі. Чи можна довго стрибати, бігати, ходити на одній нозі?

     Пограйте в м'яч, виготовіть витинанку, застеліть ліжко (виконайте будь-які дії, запропоновані педагогом) однією рукою. Чи зручно так працювати?

     Затуліть вуха. Що ви чуєте?
   Отже, за умови доброї організації дослідно-пошукової роботи можна стимулювати навчально-пізнавальну діяльність дошкільника. Усе залежить від вихователя, його вміння ставити перед дітьми навчальні проблемно-пошукові завдання, від того, як він, використовуючи досвід і знання вихованця про навколишній світ, зуміє допомогти йому, розвиватиме розумову активність, допитливість.
ПРИРОДНИЧИЙ СЛОВНИК-ДОВІДНИК
   "Духовний світ дитини - це ніжна квітка троянди, на якій мерехтливо тремтить краплинка ранкової роси." (В. Сухомлинський.)   
   Як же розкрити дітям цю красу навколишньої природи, познайомити з її різними явищами, навчити бережному ставленню до неї?
   Завдання не з легких. Адже не кожен вихователь та батьки володіють достатніми знаннями про природу та її явища, не у кожного під рукою є необхідний матеріал з цього питання.
   Цей короткий природничий словник, що у ньому зібрані короткі відомості про тваринний і рослинний світ, поповнить знання педагогів та батьків і дасть можливість в повнішому обсязі доносити до дітей відомості про чудовий світ природи.